Мельник Тарас Володимирович
6 серпня 1990 – 22 травня 2022Рівненська обл. – Запорізька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоВійськова служба
Капітан поліції- Антощук Віталій
- Бабій Сергій
- Бойко Олександр
- Бондарчук Ігор (Блондин)
- Булега Богдан (Моща)
- Дрогомирецький Василь (Єнот)
- Дяченко Станіслав
- Зайцев Михайло
- Клименко Дмитро
- Кліщук Владислав
- Марков Ігор
- Махлай Ігор
- Нисинець Василь
- Оксенюк Андрій
- Олійник Віталій
- Паньків Віктор
- Подзігун Ігор
- Прудкий Олег
- Сагайдак Віталій (Олімп 33)
- Турляк Артур
- Шевчук Сергій
- Щербань Богдан
Антощук Віталій Геннадійович21 квітня 1989 – 22 травня 2022Бабій Сергій Олегович4 березня 1991 – 22 травня 2022Бойко Олександр Васильович29 серпня 1988 – 22 травня 2022Бондарчук Ігор Анатолійович (Блондин)1 вересня 1989 – 22 травня 2022Булега Богдан Миколайович (Моща)1 січня 1987 – 22 травня 2022Дрогомирецький Василь Миколайович (Єнот)8 травня 1994 – 22 травня 2022Дяченко Станіслав Вікторович6 квітня 1985 – 22 травня 2022Зайцев Михайло Олександрович23 квітня 1982 – 22 травня 2022Клименко Дмитро Сергійович24 листопада 1984 – 22 травня 2022Кліщук Владислав Ігорович10 березня 1995 – 22 травня 2022Марков Ігор Валерійович10 січня 1987 – 22 травня 2022Махлай Ігор Анатолійович1 серпня 1984 – 22 травня 2022Нисинець Василь Васильович9 січня 1991 – 22 травня 2022Оксенюк Андрій Андрійович27 листопада 1986 – 22 травня 2022Олійник Віталій Вікторович20 грудня 1984 – 22 травня 2022Паньків Віктор Ярославович24 січня 1986 – 22 травня 2022Подзігун Ігор Олександрович13 березня 1981 – 22 травня 2022Прудкий Олег Вікторович11 вересня 1991 – 22 травня 2022Сагайдак Віталій Миколайович (Олімп 33)20 березня 1987 – 22 травня 2022Турляк Артур Володимирович1 січня 1993 – 22 травня 2022Шевчук Сергій Петрович5 жовтня 1988 – 22 травня 2022Щербань Богдан Олексійович15 листопада 1985 – 22 травня 2022Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Рівненський спецпризначенець Тарас Мельник любив життя та найбільше цінував свободу Капітан поліції, начальник 3-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління КОРД Головного управління Національної поліції в Рівненській області, загинув під час ракетного обстрілу російськими військами, виконуючи свій службовий обов'язок на Запоріжжі. Службі в органах внутрішніх справ присвятив понад 10 років. У складі спецпідрозділу КОРД служив з листопада 2016 року. Заступниця керівника управління КОРД Оксана Ковальчук згадує Тараса, як людину вільну духом: «Якщо хтось би захотів у наші часи побачити козака, то саме таким він був: молодий, енергійний, вільний духом. І завжди був попереду. Він був в основі. З першого дня. Це наш кістяк, наш хребет». Тарас мав особливу любов до мотоциклів: на своєму двоколісному він їздив на роботу, подорожував Україною. Та попри це, він ніколи не робив необдуманих вчинків: був оптимістом, скоріше любив не швидкість, а незалежність, простір, свободу, життя. Насолоджувався життям і брав від нього максимум. Усі, хто знав Тараса, підкреслюють його фаховість та професіоналізм. «Як керівник, він завжди приймав правильні та адекватні рішення», — розповідає колега та товариш загиблого Сергій Стріла. Спецпідрозділ КОРД не просто познайомив та здружив хлопців, але і поріднив: Тарас став хрещеним батьком для Сергієвого сина. Сестра Тараса Наталка і досі не розуміє, як її брат із таким добрим серцем та м'яким характером пішов у спецпідрозділ поліції. Справедливий, чесний, безкорисливий — таким його виховувала мама Тараса Людмила Василівна. А Тарас до своїх найрідніших жінок ставився з особливим теплом та любов'ю. Навіть про свою участь у антитерористичній операції на сході України повідомив уже після повернення — оберігав від будь-яких переживань. «І товаришам нічого не казав, аби ніхто не проговорився, — пригадує мати. — Коли не запитаю — у нього завжди все добре». З такою ж відданістю та оптимізмом ставився і до своєї служби, незважаючи на ризики професії спецпризначенця. «Завжди є хвилювання, на які б спецоперації ми не виїжджали, — зауважує очільник спецпідрозділу КОРД» Сергій Нетребич. — Який би високий рівень підготовки не був, але робота небезпечна і ніколи не можеш спрогнозувати, що може статися. Багато чого не залежить від нас, а від різних ситуацій, які можуть скластися». Близький товариш Тараса Мельника Сергій пригадує, що той завжди, немов відчуваючи усю небезпеку своєї служби, попереджав рідних: що б не сталося, не треба плакати. Він був із тих людей, хто ніс у світ світло та позитив. Неодноразово відстоював честь главку у пейнтболі та практичній стрільбі, завойовував медалі, кубки. Попри те, що усі називали його вільним, мав мрію — створити сім'ю та виховувати дітей. На жаль, не встиг. Не дочекалася з війни Тараса його дівчина Ольга, з якою познайомився завдяки її волонтерській діяльності. Успішний та турботливий — навіть у найнебезпечніших ситуаціях завжди дбав про безпеку інших. Страшна звістка прилетіла вранці, 22 травня. Капітан поліції Тарас Мельник загинув на 31-му році життя під час несення служби в Запорізькій області, де він у складі зведеного загону виконував бойові завдання. Рідних Тарас запевняв, що несе службу з охорони території рівненського аеропорту. Проте материнське серце відчувало, що син далеко. Занепокоїло і останнє його повідомлення: «Нехай Наталка приїде, щоб ти не була сама». Але Людмила Василівна не могла навіть подумати, що син її покине. Назавжди. «Частини мене тепер не стало. От і все. Я навіть не можу сказати був. Для мене він є, — плаче жінка і не може змиритися із загибеллю сина. - Пам'ятаю його живим, чекаю, що він прийде, загляне у вікно і як завжди, гукне «привіт, мам». Нагороду сина – орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) – отримала матір загиблого бійця. Пам'ять про Героя віднині увіковічнена в його рідній школі, у селі Оженин колишнього Острозького району.Книга пам'яті органів системи МВС