Дяченко Станіслав Вікторович

Дяченко Станіслав Вікторович народився 6 квітня 1985 р. у м. Кам'янка Черкаської області. Він змалку захоплювався військовою справою та мріяв стати офіцером. Після закінчення Кам’янської загальноосвітньої школи Станіслав вступив до Миколаївського військового автомобільного коледжу та успішно його закінчив у 2005 р. Станіслав продовжував рухатися до своєї мрії — стати захисником України. Він став до лав Збройних сил України, служив у зенітно-ракетному Білоцерківському полку, а згодом — у правоохоронних органах. У 2006 р. Станіслава призначають у взвод забезпечення громадського порядку та супроводу потягів станції «Імені Тараса Шевченка» лінійного управління Одеської залізниці. Фізично загартований поліцейський серйозно займався спортом та брав участь в усіх змаганнях, що проходили в правоохоронних органах. Водночас Станіслав удосконалювався та постійно підвищував свій професійний рівень. У 2014 р. здобув вищу освіту в Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та отримав спеціальність за напрямком «Автомобільний транспорт». Станіслав був цілеспрямованим та відповідальним, ішов до своєї мети — так про нього говорять колеги. «Станіслав — людина з великої літери. На чергуваннях траплялися різні випадки, але я знав, що поруч є надійне, дружнє плече. Він мені був, як рідний брат», — розповідає друг Олександр. «Станіслава я знав понад 10 років. Це людина, яка не носила масок, яка вдома — така й на роботі. Людина, яка дотримувалася свого слова, товариська, відповідальна. Добра, світла людина, яка завжди підкаже, як правильно зробити, підтримає у важку хвилину… За якою я буду сумувати… Станіслав був найкращим», — з сумом розповідає друг та колега Ярослав. «Дуже спокійний, врівноважений, гарний сім’янин. Він жив своєю сім’єю, для Соні, для Тимохи, для Юлі. Був дуже щирою та доброю людиною», — додає подруга родини Вікторія. Працюючи в поліції, Станіслав прагнув стати спецпризначенцем. Після проходження складних етапів відбору він почав службу бійцем батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Черкаській області. У цьому підрозділі Станіслав зарекомендував себе професіоналом, який мав найкращі результати. Із 2014 р. спецпризначенець брав участь у проведенні АТО на території Луганської та Донецької областей. Поліцейський 5 разів був у відрядженнях у зоні бойових дій. Мужній, загартований боями та спецопераціями, він успішно пройшов усі етапи жорсткого відбору та у 2018 р. із гордістю почав носити шеврон КОРДівця. У 2020 р. він створив із коханою дівчиною Юлею сім’ю, а за рік у молодої пари народилася таткова копія — синочок Тимофійчик. У щасливому шлюбі подружжя виховує ще й донечку Софійку. «Це була доленосна зустріч, тому що ми знайомі з самого дитинства. Через багато років ми знову зустрілися і вже вирішили ніколи не розлучатись, — розповідає дружина Юля. — На початку повномасштабного вторгнення ворога Станіслав, не роздумуючи, став на захист країни. Просто стиснувши кулаки, сказав, що мусить це витримати і всіх захистити. У нього такий характер — якщо він собі поставив за мету, то відмовок не буде». Лейтенант поліції вступив у зведений полк спеціального призначення Нацполіції «Сафарі» й виконував завдання у Запорізькій області. 22 травня 2022 р. унаслідок авіаракетного удару Станіслав загинув. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Дяченка Станіслава Вікторовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).