Антощук Віталій Геннадійович

Антощук Віталій Геннадійович народився 21 квітня 1989 р. у м. Вінниця. Після закінчення університету вступив до лав Збройних сил України. Службу хлопець проходив в окремому батальйоні морської піхоти десантно-штурмової роти. Саме у цей період Віталій зрозумів, що хоче, аби його майбутня професія була пов'язана з правоохоронною діяльністю. Сміливий та витривалий, хоробрий та справедливий — у нього були всі якості бійця та захисника. І його мрія стала реальністю. Спочатку Віталій Антощук проходив службу у спеціальній роті групи затримання батальйону міліції охорони, згодом — у роті міліції громадської безпеки особливого призначення, а в 2018 р. був призначений на посаду стаpшого iнспектора з особливих доручень 1-го вiддiлу з проведення спецiальних операцiй (штурмового) управлiння «Корпус оперативно-раптової дiї» ГУ Національної поліції у Вінницькій області. «Я завжди хвилювалася за нього, навіть у мирний час, адже його робота — це суцільний ризик, — розповідає дружина Юлія. — Але, як би складно та важко не було, Віталій завжди знаходив у всьому позитив. У нього було стільки енергії та сили, що іноді здавалося — він заряджає нею і всіх навколишніх». Віталій Антощук був не лише мужнім та відважним бійцем, а й людиною з тонкою музичною душею. Окрім спорту, яким хлопець почав займатися ще у дитинстві, він писав вірші, які накладав на музику та сам виконував. Свої перші музичні твори він присвятив дружині та їхньому коханню. Як розповідає Юлія, чоловік постійно робив їй сюрпризи у вигляді записок із віршованими рядками. Він залишав їх у квартирі, аби вона побачила. Прочитавши, Юлія складала їх у коробку, яку вони час від часу діставали, перечитували та згадували спільні приємні моменти. Окрім мрії бути поліцейським-спецпризначенцем, у Віталія була ще одна — мати доньку. Коли в їхній сім’ї народилася Аліса, він весь вільний час проводив із нею. З роками тато навчав дівчинку дотримуватися життєвих принципів, які, за його переконаннями, людина не повинна порушувати за жодних обставин. «Мамо, не хвилюйся, — говорить зараз 5-річна Аліса своїй мамі. — Ми будемо і далі жити, як тато навчав». «Ми завжди називали його Антошка, — розповідає колега Віталія. — Він ніколи не ображався. Нам не вистачає його жартів. Він завжди вмів підняти бойовий дух». У колективі Віталія згадують не лише як колегу, а насамперед як друга та побратима, який завжди простягне руку допомоги. Під час виїздів та робочих відряджень на нього завжди можна було покластись, у ньому були впевнені на всі 100%. Ще з 2014 р. Віталій Антощук неодноразово брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Із березня 2022 р. Віталій у складі зведеного підрозділу Національної поліції України «Сафарі» виконував бойові завдання, пов’язані з зачисткою звільнених від окупантів населених пунктів, а також із відсіччю збройній агресії російської федерації. 22 травня 2022 р. під час виконання бойового завдання боєць трагічно загинув унаслідок ракетного обстрілу в Запорізькій області. Колеги, рідні та друзі пам’ятатимуть Віталія як відважного, сміливого бійця з тонкою душею музиканта. За сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, рішучість і відвагу, професіоналізм, ініціативу та наполегливість, відданість справі охорони прав і свобод громадян, бездоганне служіння українському народові Віталій Антощук нагороджений відзнакою «За участь в АТО». У травні 2022 р. за високий професіоналізм та відданість службі йому достроково присвоєно звання «Капітан поліції». За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Антощук Віталій Геннадійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).